Гомеопатія спрямована на всебічне лікування людини в єдності її душі й тіла. Фізичні недуги і душевні страждання пов’язані між собою і щоб зцілювати, потрібно знати ці зв’язки. Серед психологічних проблем найчастіше зустрічаються страхи і тривога. Я завжди запитую у пацієнтів про їх фобії і страхи, намагаючись прочитати їх «між слів», або вловити їх в реакціях пацієнта, щоб отримати достовірне враження про особистість хворого.

Страх здавна привертав до себе увагу, як медична та соціальна проблема. «Проблема страху – вузловий пункт, в якому сходяться різноманітні і важливі питання, таємниця, рішення якої має пролити світло на все наше душевне  життя» (З. Фрейд). Але не кожного страху треба лякатися і не кожного варто позбутися. Страх може бути проявом «інстинкту самозбереження», наприклад, страх висоти. Але якщо людина не може жити або працювати вище першого поверху, або, як зізнався мені один пацієнт: «Страшно стати на табуретку» – тоді можна говорити про невротичне явище. Страх може ставати хворобою, руйнуючи внутрішню гармонію, блокуючи життєву енергію, необхідну для творення, творчості, відпочинку, людських взаємин.Випадок з практики: пацієнтка 47 років. Скарги на нічні напади страху з сильною тривогою, підвищенням артеріального тиску, серцебиттям, тремтінням тіла, з подальшим безсонням. Боїться захворіти психічним розладом, завжди відчувала страх перед іспитами. Страждає надмірною вразливістю й чутливістю, романтик. В сімейній історії – серцево-судинні захворювання. Почувається добре у помірному кліматі, цінує комфортні умови, погано переносить голод. Панічні напади почалися у 22 роки без з’ясованої причини. Після лікування у психіатра наступило поліпшення, але на короткий час. Напади з’являються або вночі, або ввечері, часто кожну другу ніч. Для полегшення стану пацієнтка змушена ходити пішки багато годин на день. Кілька років тому змушена була кинути роботу. До звернення до мене вона лікувалася в іншого гомеопата, застосовувала низку препаратів, які полегшували перебіг панічних нападів, але не зменшували їхню частоту. Після початку прийому нового гомеопатичного засобу почалося загострення всіх симптомів “з голови до ніг”. Трапилася носова кровотеча (повторення ситуації далекого дитинства ). Все тіло стало болісним. Пацієнтка з остраху припинила прийом ліків. Вирішено було змінити потенцію гомеопатичного препарату, і хвора стала користуватися «більш м’яким» засобом , але все одно відчувала загострення. Найбільш помітним було порушення серцевого ритму по типу екстрасистолії. Через місяць з’явилося явне поліпшення стану: напади зменшили інтенсивність, зникло внутрішнє і зовнішнє тремтіння. Позаяк пацієнтка з’явилася на прийом через 5 місяців. Загальний стан вважає хорошим. Панічні напади дуже зрідка, не частіше одного разу на місяць, їх інтенсивність , а головне страх – зменшився. Знову вийшла на роботу. Інші скарги: нестабільний сон, іноді відчуває незвичайні короткі, але інтенсивні болі в різних частинах тіла. Продовжені попередні призначення. Ще через 3 місяці: «Переконана , що лікування рухається в правильному  напрямку». За три місяці один легкий напад без страху. Стала більш спокійною і впевненою. Наприкінці лікування пацієнтка згадала декілька епізодів свого минулого життя, пов’язаних з появою страху, коли вона відчувала на собі тиск батьків. Завжди відчувала себе в ізоляції від суспільства, чекала тільки неприємностей від інших людей, боялася майбутнього. Перший страх з’явився у віці 5-ти років, коли вона випадково опинилася в закритій ванній кімнаті, кликала на допомогу й не могла самостійно вибратися. 

Тривога і страхи виникають в значній мірі з-за фіксованого мислення, яке покладає на людину безглузді обов’язки. Примус батьків переростає в самопримус, справжні потреби залишаються нереалізованими. Неувага до себе, пригніченість природних почуттів призводить до їх викривлення і трансформації. Способом втечі від тривоги у людей з фобічними реакціями зазвичай бувають різні захоплення, спорт, заняття самолікуванням. Вони купують медичні книги, нишпорять в фахових часописах, прагнуть випробувати різні методи лікування, проте уникають безпосереднього звернення до своїх внутрішніх конфліктів. Страх породжує питання, і той, хто в змозі на них відповісти стає кумиром. Так народжуються авторитети, як серед різних цілителів, так і серед релігійних і політичних діячів.

Страхи ведуть свій початок з дитинства, вірніше з моменту здатності до внутрішньоутробного сприйняття страхів і негативних емоцій матері. Страхи матері під час вагітності (страх перед пологами, болем, невідомістю, страхи, викликані словами і діями медперсоналу) можуть надалі переноситися на дитину. Тому гомеопатична терапія страхів навіть у дорослої людини повинна починатися з аналізу психологічних проблем батьків, перебігу вагітності матері, пологів, раннього дитинства. Існує думка, що джерелом страху може бути акт народження, як відчуття першої смертельної небезпеки. Перші фобії у дітей – це страх перед темрявою і самотністю, коли зникає мама, або інша особа, яка за ними доглядає. Інфантильний страх має дуже мало спільного з реальним страхом і, навпаки, дуже близький до невротичного страху дорослих.

Джерелом страхів дитини є сім’я, де змішуються любов і ненависть, ревнощі і залежність, співчуття і байдужість. Батьки, які покликані любити й захищати дитину, можуть виявляти агресивність, кидати її напризволяще (виїхати, померти), захворіти, впасти в депресію, або навпаки, жорстко контролювати дитину. Більшість дитячих страхів виникають через проблеми у родині, тобто причину їх потрібно шукати в батьках. В цьому відношенні переваги гомеопатичної методології очевидні. Гомеопатичне лікування підбирається для всієї родини, в центрі якої знаходиться страх дитини.

Негативні враження дітей знаходять своє вираження в їх інтересі до образів негативних героїв (відьми, баби Яги, розбійників тощо). Ганна Фрейд писала, що діти біжать від об’єкта свого страху, але при цьому потрапляють під його чарівність і непереборно тягнуться до нього. У творчості, ідеї, фантазії, діти можуть «повертатися» в свої дитячі і можливо, внутрішньоутробні страхи. Тому для оцінки психоемоційного стану дитини та пошуку гомеопатичного препарату можна використовувати психотерапевтичні методики, наприклад, спонтанний малюнок під час консультації.

Для зменшення страху діти інтуїтивно хочуть з ним зустрітися, наприклад, люблять, щоб їм читали казки, які їх спочатку дуже лякали, люблять слухати страшні історії, дивитися трилери й фільми жахів. Стаючи символами, страхи дають можливість звільнитися від них, через знову ж таки символічне їх подолання. Зрозуміло, для цього потрібна здорова психологічна конституція. Чим раніше і серйозніше порушений процес символізації, тим яскравіше проглядають важкі особистісні розлади, втрачається контроль над страхом. Постійне збільшення страху веде до панічних атак.

Дитячі страхи, в ідеалі, повинні проходити поступово, однак у емоційно чутливих дітей вони можуть видозмінюватися і закріплюватися. Реакція батьків на дитячий страх має бути спокійною і співчутливою, не можна залишати дітей наодинці з їхніми страхами. Страх вимагає детального обговорення, що вже має терапевтичну дію. Приховані страхи, що потрапили в підсвідомість, можуть зберігатися протягом всього життя людини і бути джерелом психосоматичних захворювань. Розвиток страху тісно пов’язаний  зі сферою несвідомого, тому страх посилюється вночі, коли ця сфера відкрита. При гомеопатичному лікуванні різних хвороб, трапляються випадки, коли колишні страхи звільняються у вигляді помітних, але раніше недоступних свідомості спогадів. Відбувається «повернення» в патологічну ситуацію, що викликала страх з можливістю його «переробки» і подальшого лікування пацієнта. Схожий спосіб терапії страхів був запропонований З. Фрейдом у вигляді психологічного аналізу: «Для знищення симптомів необхідно повернутися до їх виникнення, оживити конфлікт, з якого вони почалися, і вирішити його по новому, з допомогою таких засобів, які свого часу були недосяжні для хворого».

Одна з моїх пацієнток, енергійна, вольова жінка, яка мала багато різних скарг, звернулася на прийом з приводу бронхіальної астми. Її лікування виявилося далеко не швидким. Спочатку припинилися різні нездужання, потім зникли й напади астми. Але хвороба довго не полишала пацієнтку, періодично повертаючись у вигляді нападів шлункової болі і розладів травлення. Через два роки після значного поліпшення її стану здоров’я я випадково дізнався важливу подробицю. Виявляється, звернутися до мене жінку змусив страх. Попередні страждання, незважаючи на їх серйозність не викликали у неї бажання лікуватися. Але незабаром після появи нападів астми, в коридорі міської поліклініки, вона прочитала інформацію про свою хворобу. Там вона виявила, буцім що від астми можна померти (!) Страх змусив пацієнтку побачити тільки цю сентенцію (наочна агітація за моїми спостереженнями виготовляється найбільш бездарними людьми). Тоді я призначив інший гомеопатичний препарат, одним з головних симптомів якого є почуття страху. Під його впливом хворобливі явища повністю припинилися. Але найголовніше, жінка згадала дуже сильний дитячий страх – залишатися наодинці в будинку. Їй тоді здавалося, що хтось невідомий загрожує її життю. Вона переховувалася під столом багато годин, боячись поворухнутися і піти до туалету, очікуючи приходу матері з роботи. Через короткий час настало повне одужання.

Якщо страх увесь час зростає, то він переходить у фобію (термін походить від грецького «phobos» – страх, жах ). Фобія – це нав’язливий, непереборний страх, що не має об’єктивних причин,  пов’язаний з розладом мислення. Незважаючи на розуміння його безглуздості, людина не може з ним впоратися. Це вперто існуючий ірраціональний страх, через який людина намагається уникнути всього, що викликає страх – об’єкта, діяльності або певної ситуації. Першою з фобій, ще в 1871 році була описана агорафобія (боязнь відкритого простору).

В даний час описана величезна кількість фобій під красивими грецькими назвами. Найбільш часто зустрічаються – страх темряви (скотофобія ), висоти (акрофобія ), замкнутого простору (клаустрофобія ), нещасного випадку (дистихифобія ), плавати (аблутофобія ), собак (кинофобія ), павуків (арахнефобія ), числа 13 – трискадекафобія. Соціальні фобії: товариства – соціофобія, самотності (монофобія ), бідності (леніафобія ), старіння – геронтофобія, публічно виступати – глоссофобія, відповідальності гипенгіофобія тощо. Більш складними і глибокими є страхи, пов’язані з хворобою та смертю: смерті і вмирання (танатофобія ), раку (канцерофобія ), інфаркту (кардиофобія ), грипу (фебрифобія ). Описані також рідкісні та незвичні фобії, наприклад, обіду і обідніх розмов (дейпнофобія), радості (гедонофобія), гарних жінок (калигинефобія), папи римського (папафобія), одягатися (вестифобія), думати (фронемофобія ), довгих слів (гіппопотомомонстросесквиппедапіофобія), білого кольору (лейкофобія) тощо. Існує навіть «страх страху» – фобіофобія.
Цілий ряд страхів пов’язаний (або породжений) медициною. Це страх лікуватися (лікарів) – опіофобія, візитувати лікаря – ятрофобія, приймати ліки – фармакофобія, страх хірургічної операції (томофобія), лікувати зуби – одонтофобія, а також страх лікарень – нозокомефобія. Ці страхи небезпідставні. Медична статистика, яка свідчить про перемоги над хворобами, невблаганно фіксує й інші «досягнення». Так, на початку XXI сторіччя у США головними причинами смертності після серцево-судинних захворювань і раку стали ускладнення фармакотерапії.

Недостатньо пояснювати фобії тільки їх змістом, багато страхів можуть мати з небезпекою тільки символічний зв’язок. Найгірший вид страху – це страх, який не має причини. Чому я називаю цей вид страху найгіршим? Коли страх один, або їх декілька (як обличчя окремих людей) вони ще помітні. Коли ж кількість страхів стає дуже великою, то подібно невиразному натовпу залишається тільки одне неясне відчуття підсвідомого страху. Такий страх вкрай важко піддається психотерапії, вимагає ретельного підбору гомеопатичного препарату.
В гомеопатії особливе значення надається не тільки виду фобії, але всім особливостям кожного пацієнта: його особистісного психологічного профілю, віку, статі, соціального стану, аналізу можливих причин, які спровокували виникнення нав’язливого страху. Крім того, велике значення надається зв’язку страху з різними соматичними (тілесними ) захворюваннями. І тільки на підставі такого індивідуального підходу призначаються ліки.

Розумінню і вдалому лікуванню будь-якого випадку фобій може допомогти наступна методика: пацієнт пише твір (щоденник) свого життя, за простою схемою, у вигляді відповіді на запитання. Їх всього три (мої страхи, образи, відчуття провини). При цьому я спеціально наголошую для пацієнта, по-перше, добровільність його праці, по-друге, відсутність відмінності між великим і малим, тобто не буває великих і малих страхів, образ, почуття провини. Немає різниці між багаторічним дитячим страхом темряви і страхом звільнення з роботи тощо. Ось, що написала про страхи одна з моїх пацієнток: «У своєму житті я ніколи не замислювалася про страхи. Але коли ця думка прийшла до мене, то дізналася, що страхи присутні в моєму житті. Але я не думала, що їх так багато. І що я дуже багато чого боюся! Перший страх – я дуже боюся висоти. Цей страх з’явився у мене недавно. Другий страх замкнутого приміщення. Третій – комахи, я їх не переношу. Четвертий – гризуни, при їх вигляді мені дуже погано. П’ятий страх – випробування невідомістю. Шостий страх – смерть близьких і не близьких людей, а також смерть тварин. Сьомий страх перед людьми з поганою біоенергетикою. Восьмий страх за майбутнє свого сина. Дев’ятий страх – лікарень, поліклінік. Десятий страх – Божої кари. Всі інші страхи не так значимі. І ще є страх впасти і вдаритися головою».

Фобії завжди мають нав’язливий і інтенсивний характер, чіткий сценарій та вирізняються впертістю перебігу. Але пацієнт зберігає критичне ставлення до свого розладу. Причина, що викликала формування фобії, часто виявляється витісненою з свідомості хворого. Страх також може бути результатом стресу – реакцією на психотравмуючу подію. Ці страхи виникають як прояв інстинкту самозбереження, і лише за певних умовах можуть перерости у фобії.

Страх майже завжди пов’язаний з тривогою. Можна говорити про страх і тривогу в звичайному, традиційному розумінні і можна говорити про екзистенційний страх або тривогу. Страх – це очікування чогось певного, тривога – невизначеного, але ситуативного, «одноразового», а екзистенційна тривога – постійне очікування негативних подій. Страх і тривогу можуть відчувати й тварини, але екзистенційна тривога властива тільки людині. Особи, які страждають екзистенційною тривогою,  вибирають з усіх можливих проблем найстрашнішу, вважають будь-яку випадковість передвісником нещастя, сприймають будь-яку невпевненість як негативну ознаку.

З екзистенційною тривогою не можна боротися, тому що немає об’єкта, якому треба протистояти, крім життя в цілому. Якщо людина охоплена тривогою, вона позбавлена опори – виникає безпорадність, дезорієнтація, неадекватні реакції. Тому в стані тривоги людина прагне до того, щоб строго визначати об’єкти страху, адже зі страхом можна якось взаємодіяти. Перетворення тривоги в страх, неважливо перед чим, допомагає тимчасово позбутися від непереборної внутрішньої тривоги. В цьому полягає секрет популярності трилерів і жахів від масмедіа. Фактично вся масова культура, поп-культура слугує інструментом витіснення екзистенційної тривоги. Усе дискомфортне, все, що порушує світле гармонійне світовідчуття, просто оголошується неіснуючим .

Сама по собі тривога нормальна, її не треба боятися і позбавлятися неї. Вона виникає, коли щось загрожує життю, волі, цінностям  людини, коли щось значуще для неї знаходиться під загрозою. Це нормальне і навіть дещо конструктивне почуття. Патологічна тривога (невротична) – це тривога, непропорційна її причині через нездатність особистості прийняти нормальну тривогу. І позбутися від невротичної тривоги вона може тільки в тому випадку, якщо навчиться конструктивно жити з тривогою нормальною, позаяк екзистенційну тривогу усунути неможливо. Якщо людина прагне уникнути тривоги взагалі, це рівносильно уникненню самого життя.