Загальна медицина вчить нас боротися з хворобами, часто не звертаючи уваги на їх причини. Вірніше, не знаючи цих причин і не маючи можливості впливати на них. Подивіться, як на побутовому рівні відображаються слова лікарів. Ці вирази вже міцно увійшли в побут: артеріальний тиск «збивають», нирки «змушують працювати», «печінку очищають» і т.д. Медицина проявляє надзвичайну активність, якщо не сказати агресивність, у боротьбі за здоров’я. А так, як для війни потрібен противник, то їй як не можна до речі прийшлася мікробна(інфекційна) теорія. Безліч умовно-патогенних (умовно небезпечних) мікробів тепер стали «ворогами народу» без належних доказів, фактично так, як це робилося в тоталітарному радянському режимі. Сутність антибактеріального лікування добре передає переклад слова «антибіотик» на російську мову, що означає «проти життя». Необгрунтована антибактеріальна терапія за даними провідних літературних джерел становить до 50-80%. Значить біда не в ліках, а в головах … Може бути справа в тому, що антибіотики відносяться до дорогих препаратів, на закупівлю яких витрачається від 30 до 50% лікарського бюджету. А витрати на лікування інфекційних патологій займають в стаціонарах загального профілю перше місце серед усіх інших хвороб. І якою б не була медицина або цивілізованою,- коли гроші на лікування надходять від медичного страхування, або криміногенною,- коли гроші надходять з кишень хворих, неможливо відмовитися від такої статті доходів. Тим більше, що антибактеріальна терапія «кришується» успішними звітами медичної статистики, медичної бюрократії та науковими кафедрами. При цьому ніхто не збирається приховувати той факт, що антибіотики є потенційно небезпечними засобами, здатними викликати важкі побічні ефекти, тому їх застосування слід суворо контролювати.

Висока вартість антибіотикотерапії обумовлена ​​проведенням додаткових курсів лікування при його неефективності, а також необхідністю корекції побічних ефектів антибактеріальних препаратів. В результаті резистентності до антибіотиків, тільки в США щорічно вмирає близько 70 тисяч осіб і витрачається додатково 4,5 млрд. доларів. Поряд з тим, існують, і відкрито публікуються інші дані. Наприклад, включення антибіотиків у комплексну терапію неускладнених гострих респіраторних інфекцій не покращує, а затягує процес лікування.

Призначення антибактеріальних препаратів при інфекційно-запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів вірусної етіології часто мотивують необхідністю профілактики бактеріальних ускладнень. Але чи можуть антибіотики бути віднесені до засобів профілактики? На думку одного з найбільших російських педіатрів, професора В.К. Таточенко, «… Профілактика антибіотиками бактеріальних ускладнень,чим іноді виправдовують їх необгрунтоване застосування при ГРВІ, неефективна. Більш того, пригнічуючи ріст чутливої ​​мікрофлори, вони відкривають шлях для заселення дихальних шляхів стійкою флорою, підвищуючи в 2,5 рази частоту таких ускладнень, як отит і пневмонія».

Що ж стосується ускладнень антибактеріальної терапії, тільки їх класифікація займає кілька сторінок. Це різноманітні алергічні реакції, в тому числі анафілактичний шок. Смерть від анафілактичного шоку може настати в перші хвилини і години після введення антибіотика. Описані випадки, коли хворі вмирали через кілька днів або тижнів після закінчення лікування. Алергічні реакції: кропив’янка і різні види висипу, дерматит, набряк Квінке, фотодерматози. Токсична дія антибіотиків: втрата слуху та розлади координації, поразка зорового нерва, поліневрит, ураження центральної нервової системи, нервово-м’язова блокада.

При антибіотикотерапії пригнічується чутлива до призначуваних препаратів нормальна мікрофлора. Багато нешкідливих або умовно-патогенних мікроорганізмів починають посилено розмножуватися, і можуть стати джерелом нового захворювання (ендогенна суперінфекція). Вона може бути викликана стафілококами, синьогнійною паличкою, протєєм, ентеробактером, серраціями, кишковою паличкою, анаеробами, патогенними грибами та ін., Природно-нечутливими до даного антибіотика або набувшими стійкість в процесі антибіотикотерапії. Екзогенна суперінфекція (у результаті вторинного інфікування) може бути обумовлена ​​тим же видом мікроорганізму, який викликає основний патологічний процес, але вже придбала нечутливість до антибіотиків, а також новим видом збудника. До розповсюдженої суперінфекції відносяться кандидози. Вони можуть мати легкий перебіг, зачіпаючи шкіру та слизові оболонки, але здатні вражати всі органи.До кандидозів найчастіше схильні новонароджені, що не володіють досить розвиненими захисними реакціями, також ослаблені хворі.

До важких, іноді незворотних реакцій генералізованого характеру належить так звана сивороточна хвороба, що проявляється різними шкірними реакціями, набряком, болями в суглобах, артралгіями, підвищенням температури, еозинофілією крові, збільшенням селезінки і лімфатичних вузлів. Найгірше те, що побічні реакції та ускладнення антибактеріальної терапії є непередбачуваними.

Сказане не означає, що я як лікар-гомеопат, заперечую проти антибіотиків. Ці ліки були і будуть в клінічній практиці, а драматична історія відкриття і застосування першого антибіотика – пеніциліну добре відображена в науковій і художній літературі. Нобелівська премія в галузі медицини (Флемінг, Чейн, Флорі) в 1945 році ознаменувала собою еру антибіотиків, коли невиліковні перш септичні хворі одужували. Наприклад, згідно радянської медичною статистикою в 1944 році 95% військовослужбовців з інфікованими ранами вилікувалися завдяки пеніциліну.

Але сьогодні антибіотики повинні призначатися за суворими показаннями. Для цього потрібно дотримуватися найпростіших правил. Антибіотики не допомагають при грипі та вірусних інфекціях. Антибіотики не зменшують температуру. Антибіотики не знімають запалення. Антибіотики не діють проти кашлю, якщо кашель є наслідком вірусної інфекції, алергії, бронхіальної астми, підвищеної чутливості бронхів і т.п. Антибіотики не допомагають при розладі кишечника. Додам також, що антибіотики не знімають страх і тривогу, особливо це стосується батьків маленьких дітей.

Антибіотики в разі необхідності можна поєднувати з гомеопатичним лікуванням. Крім того, антибіотики набагато більш дієві в гострих інфекційних процесах (висока температура, порушення загального стану, ознаки гнійної інфекції тощо), і майже марні при хронічних інфекціях. При лікуванні антибіотиками, необхідно своєчасно оцінити їх ефективність. При оцінці ефективності використовують динаміку симптомів захворювання (лихоманка, вираженість інтоксикації і т.д.), лабораторно-інструментальних показників, активності запального процесу (аналізи крові, рентгенограми тощо), бактеріологічних та імунологічних показників (посіви патологічного матеріалу, визначення титру антитіл і т.д.). Якщо протягом двох-трьох днів немає позитивної динаміки, слід скасувати даний антибіотик і призначити інший. При застосуванні бактеріостатичних антибіотиків ефект настає на 3-4 день, тривалість лікування в середньому 10 днів. При застосуванні бактеріцидних антибіотиків ефект настає протягом першої – другої доби, тривалість лікування в середньому 5-7 днів.

Я дозволяю собі називати антибіотики – ліками для ледачих. Справа не тільки в тому, що багато хто просто лінується дотримуватися цих правил, а й в тому, що в більшості випадків є можливість знайти антибіотиків альтернативу. На жаль, мало хто, крім вилікуваних пацієнтів уявляє, що гомеопатією можна успішно лікувати гострі інфекційні захворювання. Інфекційний процес – це один з найскладніших у природі біологічних процесів, він характеризується надзвичайно широким розмаїттям свого прояву, але у всіх випадках за образним висловом – це «танець удвох». Розвиток, перебіг і результат цього процесу залежать від вірулентності (агресивності) інфекційного агента і стану людського організму, його захисних механізмів, в першу чергу імунної системи. По дотепному зауваженню французьких медиків: «щоб хворіти на сифіліс, потрібно бути здоровою людиною».

На жаль, кожен невдалий курс антибактеріальної терапії все більш  підриває захисні механізми людини. За останні роки зареєстровано 38 нових інфекцій, у тому числі ВІЛ, геморагічні лихоманки, «хвороба легіонерів», вірусні гепатити, пріонні хвороби; причому в 40% випадків це захворювання, які раніше вважалися неінфекційними.Чи збільшилось число здорових людей, тривалість їх життя від лікування нових інфекцій? Те, що явно побільшало – це число ускладнень від антибактеріальної терапії.

Гомеопатія може запропонувати зовсім інший спосіб лікування інфекційної хвороби – налаштуванням захисних механізмів (гомеопатичні ліки не діють на збудників захворювання!). Іноді подібного налаштування виявляється достатньо і людина самостійно одужує. Навіть у випадках захворювання особливо заразною інфекцією, поряд з антибіотиками, які діють на збудника хвороби, величезна роль відводиться можливостям самого організму. І якщо ці можливості досконалі, хвороба протікає в легкій формі або не розвивається взагалі.

Про наявність прихованих резервів для протистояння інфекціям людству відомо давно. Страшні епідемії, котрі знищували населення Європи чомусь «щадили» окремих людей, які не хворіли. В історичному плані слід згадати видатні досягнення гомеопатів в лікуванні холери – тоді грізного захворювання у Російській імперії. Саме ці успіхи дозволили легалізувати метод (Постанова Державної Ради 1833 з найвищого схвалення Миколи I про відкриття гомеопатичних аптек та приватної гомеопатичної практики). Важливість зміцнення імунітету завжди була очевидною в профілактиці і лікуванні інфекційних захворювань. На жаль, високо ефективних лікарських засобів в цьому напрямку поки не створено. Тим не менш, прості «народні рецепти», загартовування, фізична культура, гігієна, харчування, здоровий спосіб життя здатні запобігти і вилікувати інфекційний процес.

Гомеопатія цілеспрямовано займається підвищенням стійкості до інфекцій, завдяки індивідуальному підбору ліків. Адже у кожної людини свій рівень здоров’я, вік, наявність хронічних захворювань, своя історія життя. Для вдалого призначення необхідно також з’ясувати обставини, що сприяють виникненню інфекції, роль спадкових факторів, а також конституцію пацієнта.

Традиційно більшість пацієнтів звертаються за гомеопатичним лікуванням хронічних інфекцій, найчастіше, пройшовши один або безліч курсів антибактеріального лікування. Ще раз повторю, що гомеопатією можна успішно лікувати і хронічні і гострі інфекційні захворювання без антибіотиків. Зрозуміло, при певних умовах, що передбачають бажання лікаря взяти на себе відповідальність і його професійну спроможність. Згідно установкам Міністерства Охорони Здоров’я гомеопатія є дозволеним методом лікування, але інфекційні хвороби підлягають лікуванню антибіотиками. Тому, якщо не допоможе антибіотик, то лікар не винен, а якщо не допоможе гомеопатія…

Останнім часом збільшується кількість людей згідних платити за екологічно чисту терапію. Крім того, гомеопатичне лікування інфекційного процесу відрізняється від призначення антибіотиків, приблизно так, як мистецтво від хорошого ремесла. Гомеопатичні ліки потрібно постійно міняти при змінній клініці захворювання (зміні температури, характеру болю, кашлю, мокротиння тощо), що визначає набагато більший рівень інтелектуальних і фізичних витрат.

На закінчення, ще про один цікавий феномен. Існують гомеопатичні ліки з антибіотиків – наприклад гомеопатичний пеніцилін. Їм можуть успішно лікуватися численні алергічні прояви, подібні тим, які викликають антибіотики групи пеніциліну.