Попов Антон Володимирович

175709451[1]

Акушер-гінеколог, лікар-гомеопат

Головний лікар гомеопатичної клініки “ПОПОВИХ”

Канд. мед. наук, Президент Асоціації гомеопатів України, Член Міжнародної гомеопатичної ліги (LMHI), Головний редактор журналу “Вісник гомеопатичної медицини”.

Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту в 1984 році. Інтернатура по акушерству та гінекології 1985 рік. Удосконалення: “Ультразвукова діагностика в акушерстві та гінекології” КНІІПАГ 1987; “Актуальні питання акушерства та гінекології” КДІУЛ 1989; “Сучасні аспекти клінічної фармакології” КДІУЛ 1995; Спеціалізація “Організація и Управління охороною здоров’я” Українська Військова медична академія 2011.

Навчання гомеопатії: Центр гомеопатії МОЗ України 1992; Австрійська гомеопатична школа 1994; Інститут гомеопатії (Київ) 1996. Участь в авторських семінарах Т.Д.Поповой, Г.Журжа (Румунія), Д.Гранжоржа (Франція), Андре Пеллігріні (Франція) та багатьох інших.

З 1992 року займаюся викладанням гомеопатії: курси, семінари, майстер-класи. Брав участь у всіх національних гомеопатичних конгресів, з’їздів, багатьох зарубіжних форумах. Маю більше 50 друкованих праць, у тому числі монографії: “Київська гомеопатична школа” (у співавторстві з Д.В.Поповим, Т.Д.Поповой). Автор двотомного керівництва по гомеопатичної ендокринології, науково-популярної книги “Гомеопатія не для всіх”, виданої в Україні, Росії, Литві. Автор трьох винаходів способів лікування і діагностики (у співавторстві).

Спеціалізація в гомеопатичному лікуванні ендокринних захворювань (щитовидної залози, діабету, мастопатії), гінекологічної патології (порушень циклу, безпліддя, ендометріозу, патологічного клімаксу), різних форм алергії, включаючи бронхіальну астму, аутоімунних хвороб, психосоматичних захворювань (вегетативного синдрому, синдрому хронічної втоми, депресії).

CURICULLUM VITAE

Лікар Йосип Йосипович Савицький (прадід)

Лікар Йосип Йосипович Савицький (прадід)

Будь-яке, саме маленьке діло, починається з людини. Хочеться, щоб тебе сприймали таким, який ти є насправді і краще розуміли чим ти займаєшся.

Я народився 22 січня 1962 року, в Києві. Сталося це в понеділок, рано вранці, і якщо вірити прикметам, зумовило постійну потребу в трудовій діяльності.

У дитинстві я мріяв бути не космонавтом, військовим або пожежним, і, звичайно, не лікарем, а водієм сміттєвої машини. Якщо я пропускав її ранковий приїзд (близько 6 ранку), то день вважався втраченим, незважаючи на вмовляння і розради батьків. Найкращою агітацією на користь лікарської професії служила домашня гомеопатична аптечка. І ще, я добре запам’ятав слова мого діда, про те, що лікаря можна зробити кар’єру не вступом до лав КПРС, а за допомогою своїх знань і мистецтва. З показним байдужістю, щоб подражнити батьків, я став студентом Київського медичного інституту.

Родина Савицьких (прадід та бабуся)

Родина Савицьких (прадід та бабуся)

Медичної професії мало не завадило захоплення самодіяльним театром, з якого відкривався шлях на сцену. Артистом я таки не став, але уроки акторської майстерності дуже придалися для психологічного аналізу і розуміння інших людей.

З 1984 року почалася моя лікарська біографія. Перевага молодості полягало в тому, що вона дозволяла працювати цілу добу, після чергування в клініці та операцій вести гомеопатичний прийом. Це була важка, фізично виснажлива, але неймовірно цікава робота. Операційні сестри добре розуміли нецензурні вирази, а гомеопатичні пацієнти вимагали тонкого психологічного підходу. І те, й інше виявилося справжньою школою життя, необхідної молодому доктору. Здоров’я і хвороба, життя і смерть, виявилися конкретними поняттями, які вимагають роздуми, знань, завзятості і мужності. Потреба в мистецтві проявилася у двох невеликих збірках віршів.

Й. Савицький серед медперсоналу лікарні

Й. Савицький серед медперсоналу лікарні

Розпочата “перебудова” вселила в мене дала надію позбавитися від принижуючих гідність “лікарських п’ятихвилинок”, і зарплати, вистачає на бак бензину для уживаної “вісімки”. Після 10 років проведених і біля операційного столу та на гомеопатичному прийомі, я придбав чималий досвід у лікуванні гострих і хронічних захворювань. Зібравши необхідну суму грошей я відкрив власну фірму, і на якийсь час відчув себе вільною людиною, хоча крім впертості не мав найменших уявлень про ведення бізнесу.

У 1994-му році мені вдалося захистити давно заплановану кандидатську дисертацію, присвячену застосуванню гомеопатичного методу лікування в офіційній медицині. Сподіваюся, що і в

Дем'ян Володимирович Попов з онуком

Дем’ян Володимирович Попов з онуком

гомеопатичних дослідженнях я зберіг вірність науковому стилю – пошуку аргументів замість емоцій.
Зайнявшись тільки гомеопатією, я гідно оцінив думка Дем’яна Володимировича Попова: медицина єдина, лікар повинен розуміти в кожному випадку захворювання, що підлягає операції, що необхідно лікувати за допомогою засобів загальної медицини, де застосувати гомеопатію. Через багато років я намагаюся передати це тепер вже своїм учням.
З 1992 року я спробував свої сили в якості викладача на одному з наукових семінарів. Через два роки в моїй редакції і з моєю участю вийшла перша книга «Київська гомеопатична школа». У 1995 році за допомогою колег і Т.Д. Попової було відновлено випуск журналу «Вісник гомеопатичної медицини», який видавався на території України в кінці XIX, початку XX століття, з тих пір уже 15 років я маю

Дедусь, мама та я

Дедусь, мама та я

честь бути головним редактором цього видання.
З 1999 року для мене настала пора «суспільної діяльності». Як Голова правління Асоціації гомеопатів України я намагаюся підтримувати класичний напрям в гомеопатії. Асоціація не перетворилася на бюрократичний придаток Міністерства Охорони Здоров’я, а здійснює реальну роботу, включаючи З’їзди гомеопатів України. З 2001 року разом з групою однодумців на базі існуючого навчального центру фірми був створений «Інститут гомеопатії», програма якого відповідає Міжнародним стандартам гомеопатичного освіти.

Батько в образі кіноактора

Батько в образі кіноактора

У 2004 році я відкрив для себе нову сторінку в біографії – Центр гомеопатії у Вільнюсі (Литовська Республіка). Європейські умови роботи змусили вчити іноземні мови, вивчати психологію інших народів, що в свою чергу, дало новий досвід і нові ідеї у лікуванні. Так була написана книга «Гомеопатія не для всіх» литовською мовою. Через рік вона була перевидана в Україні, а потім і в Росії.
Потім мої інтереси звернулися до ендокринології, де застосування гомеопатії часто буває особливо ефективним. Таким чином, були створені професійні керівництва для лікарів два томи «Гомеопатії в ендокринології», видані в 2005 і 2007 році.
Наукова та громадська робота завжди були для мене лише прекрасним доповненням до гомеопатичної практиці. Я ніколи не забував про своїх пацієнтів, які самі навчили мене не тільки терапевтичному мистецтву, але й мудрості. Тому моя автобіографія не віддільна ні від моїх вчителів, ні від учнів, ні від моїх пацієнтів, завдяки яким відбулася життя.

Мама посеред повіді Дніпра

Мама посеред повіді Дніпра

Часто пацієнти і колеги ставлять запитання про ефективність гомеопатії. Через 28 років практики можу зробити попередній висновок – вона ефективна, в руках професіонала. При цьому з кожним роком з’являється все більше важких випадків, пацієнтів від яких “відмовилася” офіційна медицина, людей з не встановленим діагнозом, з непередбачуваними реакціями на хімічні препарати. Випробування роботою дається по силам – значить все в порядку.

Загоїтись тіла і душі завжди відбувається з Божим промислом, ми не творці чудес, а тільки їх свідки, якщо заслуговуємо дива разом з пацієнтом. Для мене високою нагородою є Орден Української Православної Церкви Преподобного Агапіта Печерського II ступеня, який я отримав з благословення Митрополита Київського і всієї України в 2010 році.

Наостанок кілька простих правил, яким мені вдалося слідувати останні 10-15 років. 350 днів на рік я роблю ранкову зарядку (“п’ять тибетських перлин”). 3 рази на тиждень я граю в хокей. І ще – не дозволяю собі їсти неякісних продуктів.

a7873da188 c0a5f0d5cf 3 95e6de24c8 2 4423babfb3 261f3dd20c 8fccb52504 0c97b2b3f2 37c2dc76d5 a864c55cfa

dfd2a688a6И еще немного о поэзии..

Хочу сказать спасибо
Всем, кто меня обидел.
Им благодарен, ибо
В них я себя увидел.

Хочу сказать спасибо
Всем тем, кто не помог.
Ведь если помогли бы
Я б ничего не смог.

Хочу сказать спасибо
И за обман и лесть.
Иначе я бы ни был
таким, каким я есть.

За ваше нетерпенье
Которое терплю,
Презренье, как прозренье
Я так благодарю.

9df8e4fe0aЗа униженье славой,
За страсть к дешевизне…
Я думаю – вы правы.
Вы мног дали мне

Что точно попадали,
Что били в глаз, и в бровь.
Спасибо, что продали,
Так просто – за любовь.

 Хочу сказать спасибо,
Вы в памяти свежи.
Вы точно камень. Глыба,
Управшая с души.