Жіночі груди давно стали символом краси і сексуальної привабливості. Тому маленькі розміри, неправильна форма або їх змінений вид служать приводом для занепокоєння, так само як і захворювання молочних залоз. З наукової точки зору розрізняють мастопатію — утворення ущільнень, вузлів, кіст в молочній залозі і мастодинию — болісність грудей, яка зазвичай зустрічається у вигляді так званого передменструального синдрому. З усіх форм фіброаденоматоза найбільш часто зустрічається фіброзно-кістозна форма, рідше фіброзна і ще рідше долькова.
Причини розвитку цієї хвороби залишаються нез’ясованими. Відомо, що депресивні стани підвищують частоту мастопатії в 3-5 разів, а гострий стрес часто викликає різке погіршення захворювання. “Типовій” пацієнтці з мастопатією властиві: меланхолія, закритість, емоційна лабільність, песимізм, безпричинна тривога. Факторами підвищеного ризику є порушення менструального циклу, гормональна контрацепція, надмірні фізичні навантаження, захворювання печінки. Велике значення в розвитку патологічного стану молочних залоз має штучний аборт, як психологічна і гормональна травма. Останнім часом роль негативного фактору також виконують імпланти, що застосовуються для штучного збільшення і поліпшення форми грудей. Факторами ризику у молодих жінок є розвиток зовнішніх ознак чоловічої статі (надмірне оволосіння, розвиток м’язів, грубий голос тощо), ожиріння та гіпертонія. Особливу роль грає зниження функції щитовидної залози. Спадкові фактори, всупереч побоюванням багатьох жінок не мають вирішального значення.

Так звану «захисну функцію» щодо розвитку мастопатії має тривале годування дитини груддю, а також сексуальна задоволеність. Існує думка, що підвищена соціальна активність також захищає від розвитку мастопатії. Це пов’язують з посиленою продукцією “гормонів боротьби” — тиреотропного і адренокортикотропного гормону гіпофіза.

Відсутність єдиної точки зору медичної науки щодо мастопатії породило застосування різних, іноді протилежних методик терапії, зокрема з використанням гормонів (щоб у цьому переконатися, досить перегорнути відповідну літературу за останнє десятиліття). На жаль, традиційна терапія майже безпорадна у пошуку специфічних препаратів для лікування мастопатії.

Гомеопатический підхід до лікування мастопатії полягає в ретельному, індивідуальному призначенні ліків кожній жінці. При цьому враховуються всі фактори, які послужили поштовхом до розвитку захворювання. Наприклад, при фізичній травмі (побутова травма, хірургічне втручання в минулому, імпланти, навіть невеликий забій ніжкою дитини) призначаються подібні “антитравматичні” ліки, наприклад арніка гірська, болиголов плямистий, звіробой. Якщо пусковим моментом мастопатії є переохолодження, це вимагає пошуку інших препаратів, зокрема гомеопатичного кремнію, флуориду кальцію. При стресі знадобяться блювотний горіх, чилібуха, душистий мускатник тощо.

Досягти позитивного результату в залежності від форми та ступеня розвитку захворювання можна в термін від декількох місяців до півроку. Зрозуміло, при цьому необхідне спостереження з використанням сучасної діагностики.  Гомеопатія може застосовуватися незалежно від необхідності хірургічного лікування, тому що при видаленні великих патологічних вогнищ, більш дрібні можуть продовжувати прогресувати, обумовлюючи поновлення захворювання.

Набагато більш швидко може бути полегшена або вилікувана мастодинія. Найчастіше болісна реакція молочних залоз виникає перед менструальним циклом – це різкий набряк, «набухання», біль, печія тощо. Зустрічаються жінки, у яких молочні залози здатні реагувати бодай на найменше хвилювання, страх або негативну думку, в результаті чого утворюється ущільнення, біль, набряк. В інших формується невротична реакція на біль і дискомфорт, розвивається канцерофобія (боязнь раку). Чутливість молочних залоз може бути така висока, що навіть дотик одягу або найменший струс, наприклад, спуск по сходах викликає велике страждання. Зустрічаються й незвичні симптоми: холод в залозах, неприродно червоні соски, печіння і свербіж сосків, біль у грудях при лежанні, з якими звичайна медицина не знає, як вчинити. Для гомеопата ж — це цінні ознаки, які ведуть до ефективного призначенням ліків. Для таких випадків у розпорядженні гомеопатів є різноманітні за своїм походженням (і навіть екзотичні) препарати: молоко собаки, кальцій, магній, мідь, сагоносна пальма, кора йохимбінового дерева, потенційовані (приготовлені особливим способом гормони, в яких вже немає діючого начала), і багато інших.

Гомеопатия, як не дивно, спроможна створювати ще й «косметологічний ефект». Деякі жінки, на власні очі вже переконалися, що гомеопатія здатна зменшувати грубі рубці після хірургічного втручання. Вона також може допомогти при недостатньому і нерівномірному розвитку молочних залоз, зазвичай пов’язаних із сповільненим статевим розвитком. А також при післяпологових змінах — стриях («розтяжки»), втраті пружності, в’ялості, «провисанні» молочних залоз, передчасному старінні. У зв’язку з цим хочеться згадати випадок з практики. Молода жінка звернулася на консультацію зі скаргами на болі в суглобах, що з’явилися через кілька років після пологів. Вибрані для лікування препарати враховували конституцію жінки, історію її життя, симптоми гормонального дисбалансу, і, зрозуміло, скаргу, з якою вона звернулася. На повторний прийом пацієнтка з’явилася в супроводі кількох подружок. При цьому вся компанія попрямувала прямо в кабінет, хором заявивши наступне: «Доктор, зробіть нам те саме, що їй». Виявилася, що мова йде про «корегування молочних залоз». У моєї пацієнтки груди прийняли колишню форму, втрачену після пологів, відновилася їх величина і пружність. На питання про те, чи тривають болі в суглобах, я також отримав негативну відповідь.

На закінчення хочеться сказати, що більшість форм мастопатії виліковні, за умови ретельного індивідуального підбору гомеопатичних засобів та професійно-фахового контролю перебігу захворювання.