А.Попов, І.Сухомлін БЕЗРЕЦЕПТУРНІ ГОМЕОПАТИЧНІ ЗАСОБИ В УКРАЇНІ

original

– З 1824 гомеопатичний метод лікування став застосовуватися в Російській імперії. Російський доктор Адам привіз матеріали про новий метод лікування, які отримав від Ганемана і передав їх доктору Шерінг. Спалахнувша в 1829 році епідемія холери відіграла велику роль у долі гомеопатії, коли успіхи гомеопатії набагато перевершили результати традиційної медицини. У 1833 році Державна Рада після схвалення Миколи I видала постанову про відкриття гомеопатичних аптек.Перші аптеки були засновані в Санкт-Петербурзі, Москві та Ризі. На два роки пізніше відкрилася аптека в Києві. 1835 видано «Органон» Ганемана. Виникли суспільства послідовників гомеопатії, в які традиційно стали входити багаті і високопоставлені прихильники методу. Гомеопатія широко поширилася по всій території імперії, при чому в місцевостях, де лікарів не вистачало. Виникли перші гомеопатичні самолікувальники, зокрема широко відомий лікарський порадник Соловйова. Гомеопатія стала предметом побуту. Часто роль цілителя в сільській місцевості виконував священик. Збереглися навіть спеціальні аптечки для священиків. Російський поміщик Корсаков увійшов в історію гомеопатії, як автор одного із способів потенціювання. Перший Всеросійський з’їзд послідовників гомеопатії в 1913 році. Революція (переворот) затримала розвиток гомеопатії. На початку 1930 року в Москві за ініціативою доктора Соколова утворюється Всеросійське товариство лікарів-гомеопатів. У 1935 році нарком Охорони здоров’я підписав дозвіл вести гомеопатам приватну практику і роботу в державних установах. У 1938 році вийшла постанова про заборону лікувати онкологічні, венеричні та деякі інфекційні захворювання. У 1969 році заборонені до застосування 25 ліків, у тому числі Causticum, Sepia, Lachesis, Aconit.
В Україні комплексні препарати і препарати для самолікування населення завжди відпускалися як за рецептами, так і без них. У 1995 році зареєстровано перший гомеопатичний вітчизняний препарат. Всього за період 1995-2002 рік зареєстровано більше 135 засобів. Їх виробництво здійснюють кілька невеликих фірм: «Національна гомеопатічна спілка», «Арніка», «Пік Крим», «Гомеопатічна аптека» (Харків), «Природні ліки» (Харківська область). Основні надходження забезпечують західні виробники: Німеччина (DHU, Heel, Bionorica, Homviora, DR.Taiss), Австрія (R.Bitner), Росія (Матерія Медіка, Таліон-А) США (Botanical Laboratories Inc). Фармацевтичний ринок України в плані гомеопатичних препаратів більш ніж на 70% контролюється зарубіжними фірмами, серед яких домінують представники Німеччини. Спрощену реєстрацію для гомеопатичних ліків в Україні можна отримати, якщо: ліки призначаються перорально або для зовнішнього вживання, на етикетках немає терапевтичних показань, ступінь розведення складає 1: 10.000 материнської тинктури або 1: 100 мінімальної терапевтичної дози лікарської речовини. Організація системи безрецептних гомеопатичних ліків для реалізації населенню вимагає компетентного підходу до цієї проблеми. Наша позиція полягає у створенні системи подвійної відповідальності лікаря та провізора. Перше – це роль лікаря, що визначає напрям дії (або сферу впливу) створюваного препарату. Відбувається це не тільки на підставі вивчень даних літератури, а й з реального практичного досвіду. Завершує процес в ідеалі широке використання клінічних випробувань (Трайл) або за спрощеною, або за повною клінічною процедурою. Обраний напрямок дії повинен, з одного боку досить ефективно піддаватися гомеопатичній терапії, з іншого боку- мати відносно вузький спектр використовуваних препаратів. Наприклад, проблема головного болю є невдалим напрямком для створення безрецептних препаратів через велику кількість можливих до вживання ліків (за деякими даними їх число може становити 100 і навіть 200 засобів). Іншими словами, для вирішення проблеми головного болю потрібно знаходження конституціонального препарату, що потребує індивідуальної роботи пацієнта з лікарем-гомеопатом. Проблема ж передменструального синдрому, незважаючи на варіабельність його симптоматики, є раціональним напрямком у створенні гомеопатичних комплексів. Крім того, вибір того чи іншого інгредієнта може бути обумовлений частотою лікувального загострення, яке, незважаючи на низьке розведення і багатокомпонентність засобів все ж зустрічається. Для прикладу можна навести комплексні гомеопатичні препарати, що включають в свій склад Lachesis muta, Mercurius solubilis. Друге – це роль провізора, який повинен нести відповідальність за фармакологічну сумісність компонентів комплексу та забезпечити контроль формули ліків. При цьому відкритим залишається питання про можливість застосування в одному препараті несумісних компонентів, але застосованих у високому ступені розведення (динамізації), що не містять матеріального початку. Для найбільш поширеної шкали розведень (сотенної або центімальної) це число складе 12 CH. Ще одне питання для дискусії – як проводити потенціювання компонентів перед їх нанесенням на готову лікарську форму окремо, або спільно.

Оптимальна кількість компонентів для гомеопатичного комплексу має становити від 3 до 5 інгредієнтів. Практика свідчить, що будь-яка патологічна ситуація вимагає диференціації як мінімум між трьома найважливішими засобами. Відомо, що частота і вираженість лікувального загострення значно зменшуються при збільшенні числа компонентів гомеопатичного комплексу. Зрозуміло, що феномен гомеопатичного загострення, при всій позитивності цього явища, може бути поєднаний тільки з лікарською практикою. З іншого боку, відмічено, що при кількості компонентів більше 5, загальна терапевтична ефективність засобу починає помітно знижуватися. Величина розведення (потенції), мабуть, повинна знаходитися в межах від 3 до 30 за шкалою CH, і 6-30 за шкалою D. Низькі розведення, на думку більшості гомеопатів рідше дають загострення, і не роблять глибокого конституціонального впливу на людину. Хоча це правило не є абсолютним. Комплексні гомеопатичні препарати повинні відповідати тим самим вимогам, що і ліцензовані фармакотерапевтичні засоби, проте процедура реєстрації має бути спрощеною. Однак, навіть при майже ідеальному складанні комплексного гомеопатичного препарату, про що йшлося вище, на практиці зустрічається ряд конкретних проблем в їх використанні. Перше – це відсутність або недолік ефективності. Відбувається це через відсутність можливості індивідуалізації призначення, повністю задовольняючим вимоги класичної гомеопатії. З іншого боку це може бути результатом
недобросовісної реклами,що завищує ефективність засобу, або подає його як унікальний препарат. Наступна проблема – виникнення гомеопатичного загострення, яке навіть при дотриманні ряду правил іноді зустрічається. Інформування населення про це чи включення такої інформації в інструкції щодо вживання препарату, як показує досвід, обертається проти самих виробників і авторів засобу, завдяки психологічної непідготовленості населення.
Найкращим виходом на нашу думку є створення системи лікарської і фармацевтичної підтримки (супроводу) при реалізації гомеопатичних комплексів. Ця система включає кілька рівнів консультації споживача (пацієнта) при виникненні проблем у самостійному використанні ліків. Це передбачає надання інформації про гомеопатію, як методі лікування, а також можливість консультації пацієнта (на пільгових умовах) у лікаря-гомеопата. Відповідно до нашого досвіду, таким шляхом можна врегулювати більшість спірних питань і конфліктів, зберігши високу репутацію виробників і авторів препарату. За визначенням гомеопатичні комплексні засоби можуть бути як
ті,що мають терапевтичні індикації, так і без них. З метою самолікування повинні застосовуватися препарати без індикацій, або ж ті, де їх визначення може бути зроблено самим пацієнтом. Прикладом перших можуть служити ліки для поліпшення працездатності. Ясно, що це поняття різноманітне, що включає в себе поліпшення пам’яті, сну, настрою, зменшення будь-яких проявів нездоров’я. Але ж гомеопатія і є спосіб оптимізації здоров’я, підвищення резистентності та захисно-адаптаційних механізмів організму. З іншого боку, до засобів, які мають терапевтичні індикації пред’являються зовсім інші, конкретні вимоги, наприклад протизапальний ефект при тонзиліті. З точки зору відповідних фахівців, в даному випадку ЛОР-лікарів, така постановка питання заздалегідь приречена на недостатню ефективність. Адже тонзиліт має різні клінічні форми і варіанти течії, що вимагають застосування різних за своєю природою терапевтичних засобів. Тому підвищення ефективності гомеопатичних комплексів та їх успіх у професіоналів можуть бути визначені низкою додаткових індикацій. Наприклад,засоби при гнійному процесі, засоби при гіпертрофічному процесі, засоби при хронічному процесі і т.д. Завжди слід враховувати, що ефективність гомеопатичних комплексів набагато нижча, ніж результати практичної роботи кваліфікованого лікаря-гомеопата. Принципово іншою можливістю використовувати гомеопатичні ліки володіє ідея самостійного вивчення показань для їх використання населенням. Для цієї мети застосовуються так звані усічені (скорочені) показання. Вони лягли в основу видань для самолікування населення, традиційна назва яких – домашні гомеопатичні лікарські порадники. Реперторіі, при всій повазі до їх авторів також можна вважати одним з варіантів таких книг для самолікування. Першим завданням таких видань є формування сфери захворювань і комплексу симптомів, які принципово можуть лікуватися гомеопатичними ліками, з іншого боку- не вимагають участі лікаря з метою діагностики. Наприклад, болі в животі – при їх гострому характері або появі вперше для людини – слід підкреслити необхідність термінової хірургічної консультації. Разом з тим, кишкова або менструальна колька цілком може бути об’єктом для гомеопатичного самолікування.

Слід зазначити, що видання таких лікарських порадників крім самих показань до гомеопатичного самолікування має передбачати відповіді на цілий ряд питань. На підставі багаторічного практичного досвіду ми дозволили собі розробити принципову схему рекомендацій для самостійного призначення гомеопатичних препаратів.
ЯК ВРАХОВУВАТИ СВОЇ СКАРГИ. Треба взяти аркуш паперу і описати свої скарги. Для цього слід обрати якийсь план, найпростіше їх описувати за органами і системами, або просто «згори донизу». Зверніть увагу на те, що не є патологією з погляду офіційної медицини, але становить предмет Ваших страждань. Не забудьте свої психологічні проблеми. Постарайтеся подивитися на себе з боку і визначити все, що викликає не тільки роздратування, злість, образу, страх, почуття провини, але навіть душевний дискомфорт. Вкажіть всі свої відчуття. Оніміння, повзання мурашок, печіння, свербіж, тиск, тяжкість і т.п. При цьому дуже важливо деталізувати кожне відчуття. Кожне з них має свій характер, інтенсивність, поширення, тривалість. Особливу увагу зверніть на умови, в яких симптоми поліпшуються або погіршуються, наприклад, від погоди, їжі, їзди в транспорті, самотності і будь-яких інших умов.
ЯКИЙ Я Є. Тепер додайте до скарг нову сторінку. У ній опишіть свій характер, звички, уподобання, непереносимості чого-небудь, все, що стосується Вашого образу життя. Зверніть увагу на те, що не є патологією, але відрізняє Вас від інших.
ІСТОРІЯ МОГО ЖИТТЯ. Згадайте перенесені Вами хвороби, операції, травми, схильність до тих чи інших страждань. Наприклад, простуд, носових кровотеч, розтягування зв’язок, харчових розладів. Відзначте незвичайні реакції на ліки, щеплення, їжу, комах, сонце, морські ванни і т.д. Вибору того чи іншого препарату може допомогти незвичайна реакція на цю речовину, яка може застосовуватися у вигляді харчового продукту (наприклад, кухонна сіль), або використовуватися як ліки в офіційній медицині (наприклад, сульфат магнію).
ІСТОРІЯ МОЄЇ СІМ’Ї. Вкажіть так само хвороби Ваших батьків, братів,сестер і дітей. Чим менше років людині, тим більше в ньому схильності до хвороб і менше проявів самих захворювань. Особливо це корисно для лікування дітей.
ЯК ШУКАТИ ПОДІБНІ СОБІ ЛІКИ. Ви вже знаєте, що це найголовніше завдання. Не існує абсолютно достовірних симптомів самих по собі, тим більше однієї ознаки,що вказує на конкретні ліки. Чим більше схожості буде у Вашого випадку і вибраних ліків – тим більше шансів на успіх. Коли Ви закінчите дослідження отриманого комплексу симптомів (портрета), який і є Вашою особою, переходьте до вивчення портретів (образів) ліків. Візьміть найбільш схожий на Вас портрет ліків, і заглибтеся в його вивчення, щоб зробити остаточний вибір.
КІЛЬКІСТЬ НЕОБХІДНИХ ЛІКІВ. Кожному, хто займається гомеопатією важко зупинити свій вибір на одному препараті, хоча це ідеальна ситуація. Практична порада полягає в тому, щоб не використовувати одночасно більше трьох засобів, інакше можна просто заплутатися в їх дії.
ЯК ЧАСТО приймати ліки. Частота прийому залежить від інтенсивності симптомів хвороби. При хронічних станах, що тривають тижнями і місяцями, не потрібно приймати препарат частіше одного разу на день (зазвичай 1-2 рази на тиждень). У гострій ситуації, наприклад, при грипі можна використовувати препарат кілька разів на день, навіть щогодини. Краще приймати ліки до їжі, вранці або ввечері.
ЯК ВИБРАТИ дозу препарату. Доза препарату (число гранул, таблеток, спиртових і водних крапель) залежить від способу приготування і може бути з’ясована в аптеці, де купувалися ліки. Завжди вибирайте стандартну дозу, яку вкаже фармацевт.
ЯК ВИБРАТИ ПОТЕНЦІЮ (РОЗВЕДЕННЯ) ЗАСОБУ. Для початку лікування завжди вибирайте стандартну потенцію. Таким вимогам найкраще відповідає потенція ліків в проміжку від 6 до 50 за сотенною шкалою. Вона позначається арабськими цифрами (6, 12, 30, 50) до яких за правилами додається латинське закінчення «С» або «СН».
ДІЄТА І Шкідливі звички. Не мають вирішального значення для гомеопатичної терапії. Не слід тільки змішувати ліки з їжею, прийомом алкоголю, палити відразу після їх прийому. Прекрасно, якщо гомеопатичне лікування буде проходити, якщо так можна висловитися «на більш чистому фоні». Але це не самоціль і не обов’язкова умова. Як вчинити з ЛІКАМИ офіційної медицини. Для гомеопатичного лікування не потрібна відміна інших препаратів. Тим більше що існують захворювання, при яких не можна обійтися без певної підтримуючої людину хімічної або гормональної терапії. Як призначати, так і скасовувати ці ліки слід тільки за рекомендацією лікаря.
СКІЛЬКИ ЧЕКАТИ ДІЇ ЛІКІВ. Іноді можна відчути дію ліки дуже швидко, особливо при гострому стані. Але в більшості випадків при лікуванні хронічних патологій потрібно кілька днів або навіть тижнів для з’ясування результату.
ЩО ДАЛІ. Якщо Ви помітили, що ліки на Вас діють, ретельно визначте цей вплив. Він може Вам спочатку не сподобатися, через виникнення старих патологій або посилення ознак сьогоднішньої хвороби. Значить, Ви якраз попали в крапку. Відмініть ліки декілька днів, потім відновіть прийом.
КОЛИ ЙТИ НА ПРИЙОМ До ЛІКАРЯ-ГОМЕОПАТА. По-перше, в разі виникнення нових симптомів, яких Ви не можете пояснити. По-друге, при тривалому загостренні старих симптомів, що не приводять до поліпшення. У третіх, щоб отримати відповідь на питання, які можуть бути з індивідуальністю Вашого випадку.

ЛІТЕРАТУРА:
1. Попова Т.Д. Гомеопатія в російській державі // ВГМ. – №1. – 1995. – С.7-19.
2. Попова Т.Д., Попов А.В., Бакин С.А. Гомеопатичні ліки з позицій Київської гомеопатичної школи // ВГМ. – №2. – 1995. – С.6-11.
3. Попова Т.Д., Попов А.В., Бакин С.А. Класична гомеопатія і гомеопатія комплексів. Можливості компромісу і компроміс можливостей // ВГМ. – №4. – 1995. – С.6-12.
4. Патудін А.В., Міщенко В.С. Гомеопатичні лікарські засоби. 2-е видання. Москва. – «Валанг». – 103 с.
5. Мощич О.П. Гомеопатічні лікарські засобі їх офіційній у світі та Україні, стан віробніцтва та реалізації // Український гомеопатичний щорічник. – Том V (2002). – С.163-173.
6. Лопатінська О.І., Каленюк Т.Г. Гомеопатічна фармація: досягнення, проблеми та перспективи // Вісник фармації. – 1999. – №2. – С.179-182.
7. Лопатінська О.І. Сучасній стан та перспективи удосконалення технології, стандартізації та забезпечення населення гомеопатичними засобами.Автореферат дис.канд.фарм.наук.- Львів-2002.

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.

Оставить комментарий