А.Попов: ГОМЕОПАТИЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТОК З ФІБРОМІОМОЮ МАТКИ

matka(4)(1)

Лікування фіброміоми матки залишається однією з основних проблем сучасної гінекології. Це новоутворення зустрічається у 20-25% жінок репродуктивного віку [1;2] і є однією з найпоширеніших доброякісних пухлин людського організму. У 30-50% випадків фіброміома матки супроводжується геморагічним та больовим синдромом, а також порушенням функції суміжних органів [3]. Основним методом лікування даної патології продовжує залишатися гістеректомія. Крім періопераційних ускладнень, недоліками даного методу є втрата репродуктивної та менструальної функції, також як і психічні і сексуальні порушення. Пригнічення функції яєчників за допомогою гормональних препаратів є грубим антифізіологічним втручанням і може призводити до серйозних порушень різних систем організму. Лікування анемії, використання анальгетиків, спазмолітичних препаратів, утеротоніків, є по суті симптоматичним, що не зачіпає патогенетичні механізми розвитку захворювання та його причину.

Таким чином, існує необхідність пошуку і впровадження нових методів терапії фіброміоми матки. Гомеопатія може бути одним з таких методів. Але в доступній нам літературі ми не знайшли наукових досліджень, присвячених з’ясуванню ефективності гомеопатії в лікуванні фіброміоми матки. Багато аспектів практичного використання гомеопатичної терапії при даній патології залишаються нез’ясованими.
Під нашим спостереженням знаходилися 84 жінки з фіброміомою матки. Більшість з них знаходилося в репродуктивному віці.
У 30 пацієнток (35,7%) сімейний анамнез був обтяжений різними пухлинними процесами. У 18 жінок (22,6%) це була фіброміома матки, у 6 випадках (7,1%) спостерігалися інші пухлини геніталій і в 5 випадках – пухлини екстрагенітальної локалізації. 28 (33,3%) жінок страждали хронічним запальним процесом внутрішніх геніталій. 11 пацієнток (13,1%) перенесли операцію на придатках матки. У 26 (31,0%) жінок відзначена різна патологія шийки матки. Більшість пацієнток було представлено жінками,які народили– 73 (86,9%). У значного числа з них 21 (28,8%) спостерігалися різні акушерські ускладнення. Розвиток фіброміоми матки у 75 жінок (89,3%) супроводжувався появою порушень з боку різних органів і систем організму. В 8 випадках (9,5%) в історії життя пацієнток реєструвалася алергія на ліки.
Всі пацієнтки з групи спостереження отримували тільки гомеопатичне лікування. Період спостереження становив від одного року до трьох років. Крім гінекологічного дослідження (кожні 3 місяці) проводилося ультразвукове дослідження органів малого тазу (один раз на півроку). При скануванні в реальному масштабі часу з’ясовували структуру та обсяг пухлини, розміри і локалізацію фіброматозних вузлів, а також стан ендометрію.
Для розрахунку обсягу фіброміоми була використана спрощена формула об’єму еліпсоїда: V = 4/3 A/2 B/2 C2; де V – це обсяг, A – довжина, B – ширина і C – товщина матки.
Рівень (ступінь) больових відчуттів і кровотечу при менструації оцінювали за допомогою зразку, що тестується опитуванням за 3-бальною шкалою (гірше – без змін – краще). При наявності геморагічного синдрому визначали показники червоної крові. Діагностичне вишкрібання стінок порожнини матки і біопсію ендометрія проводили при наявності відповідних клінічних показань. Для обробки отриманих даних використовували загальноприйняті методи медичної статистики, зокрема критерій Стьюдента, також непараметричні критерії.

РЕЗУЛЬТАТИ
До лікування больовий синдром мали 38 пацієнток, покращення після лікування відзначили 30 осіб (78,9%, p<0,01). Геморагічний синдром спостерігався у 40 жінок, поліпшення стану за суб’єктивною оцінкою відзначили 30 пацієнток (75,0% p<0,01). Середній рівень гемоглобіну в капілярній крові до лікування становив 10,2±2,8 г/л; середнє число еритроцитів було 2,88±0,08. Після гомеопатичної терапії відповідні показники склали: 11,4±4,4 г/л і 3,24±0,11 (p<0,05).
Діагностичне вишкрібання стінок порожнини матки було проведено у 24 (28,6%) жінок. Залозисто-кістозна гіперплазія ендометрія була виявлена у 15, хронічний ендометрит у 3 і незмінений ендометрій у 6 пацієнток. У двох випадках було діагностовано наявність підслизистих фіброматозних вузлів. Злоякісної трансформації фіброміоми матки не було зареєстровано в жодному випадку.
В залежності від об’єму пухлини пацієнтки були розподілені на наступні клінічні групи:
• < 400мм (6 тижнів вагітності) • 401-550мм (до 7 тижнів вагітності) • 551-660мм (7-8 тижнів вагітності) • 661-780мм (8-9 тижнів вагітності) • 781-1000мм (9-10 тижнів вагітності) • 1001-1200мм (10-11 тижнів вагітності) • 1201-1500мм (11-12 тижнів вагітності) • >1500мм (більш ніж 12 тижнів вагітності)

Обсяг пухлини в клінічних групах до і після гомеопатичного лікування представлений в Таблиці 1.

Таблиця 1. Фіброміома матки в різних клінічних групах до і після лікування

Клінічні групи

(об’єм пухлини)

До лікування Після лікування p
< 400cм³ 350,3±9,1 344,9±19,8 >0,05
401-550cм³ 468,4±9,3 415,4±14,7 <0,01
661-780cм³ 607,4±11,2 677,8±39,6 >0,1
781-1000cм³ 928,8±15,9 893,8±66,4 >0,5
1001-1200cм³
1201-1500cм³ 1392,0±60,4 1305,0±109,6 >0,5
> 1500cм³

Зменьшення розмірів пухлини (більше ніж на 50мм) спостерігалося у 24 (28,6%) пацієнток. Збільшення розмірів (більше ніж на 50мм) відзначено у 16 (19,0%) жінок. Розміри пухлини вважалися стабільними, якщо зміна її обсягу за час спостереження не перевищувало 50мм. Кількість таких випадків склало 44 (52,4%).
В цілях гомеопатичного лікування було використано 60 гомеопатичних засобів. Найбільш часто призначені ліки представлені нижче. Кількість препаратів, які були використані для ведення одного випадку фіброміоми склало від 1 до 4.

Pulsatilla nigricans (27)
Conium maculatum (26)
Calcium fluoricum (25)
Sepia (24)
Iodum (23)
Juniperus Sabina (21)
Argentum nitricum (21)
China regia (20)
Ignatia amara (18)
Silicea (18)
Calcium carbonicum (17)
Cimicifuga racemosa (16)
Apis mellifica (15)
Calium iodatum (14)
Lycopodium (13)
Nux vomica (10)
Sulphur (10)

ФЕНОМЕН «НЕСПРИЙНЯТЛИВОСТІ ДО ЛІКІВ»

Серед пацієнток, які страждали від геморагічного синдрому спостерігалася група жінок, у яких позитивний ефект на початку лікування незабаром припинився. Ми назвали цей феномен «несприйнятливістю до ліків». Несприйнятливість до ліків спостерігалася у 15 жінок, тобто у 48,4% пацієнток з кровотечами, у яких позитивний результат був досягнутий на початку терапії. В більшості випадків цей феномен виникав через 3-5 місяців від початку гомеопатичного лікування. Всім цим пацієнткам були призначені інші гомеопатичні препарати, які виявилися ефективними у 4 пацієнток, 5 жінкам не принесли результату, і ще у 6 випадках результат не міг бути верифікований з-за малого терміну спостереження. Феномен «несприйнятливості до ліків» у схематичному вигляді зображено на Рис. 2.

DSC00928

Ще одне спостереження, яке звернуло на себе нашу увагу, стосувалося пацієнток з геморагічним синдромом. У 18 жінок, у яких крововтрата зменшилася, спостерігалося подальше збільшення розмірів фіброміоми. З іншого боку, 9 жінок мали в процесі лікування зменшення розмірів пухлини продовжували страждати від кровотеч. Таким чином, ми певною мірою спостерігали зворотні взаємини між величиною пухлини і вираженості менорагії в процесі лікування.
На нашу думку, гомеопатія в «чистому вигляді» може бути достатньо ефективним методом лікування фіброміоми матки. Вона здатна призвести до уповільнення росту пухлини і навіть зменшення її розмірів, а також купірувати больовий і геморагічний синдром. Самий значний клінічний ефект був отриманий при лікуванні жінок з невеликими розмірами пухлини ( Ми вважаємо, що пошук найбільш специфічних засобів при фіброміомі матки представляється малоперспективним. Призначення тих чи інших ліків великою мірою залежить від індивідуальних особливостей пацієнтки, практичного досвіду і майстерності лікаря-гомеопата. Єдиною умовою успішного лікування є принцип подібності з урахуванням міазматичних відносин. При впевненості у правильному виборі засобів для досягнення найбільшого ефекту слід звернути увагу на підбір потенції і частоти застосування ліків. Крім того, варто враховувати виявлене нами протилежне взаємовідношення між геморагічним синдромом і величиною фіброміоми в процесі гомеопатичного лікування.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Current Obstetric Gynecologic Diagnosis and Treatment. Ed. by Martin L. Pernoll and Ralph C. Benson. Sixth ed. 1987, p.657.
2. Demidov V.I., Zykin B.I. Ультразвуковая диагностик в гинекологической практике. Москва, 1990. 60с.
3. Bodjazhina V.I., Vasilevskaja L.N., Pobedinsky N.M., Strugatsky V.M. Диагностика и лечение в гинекологической практике. Moscow, 1980, p.166.
4. Smith T.A. Woman’s Guide to Homeopathic Medicine. Thorsons Publishers Inc. NY, 1984, p.135-37.
5. Iouanny I., Grapanne I.B., Dancer H., Masson I.L. Therapeutique Homeopathique. Tome II, p.238-41.

Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Вы можете оставить комментарий, или ссылку на Ваш сайт.
если кинули случаи кидалова создай тему

Оставить комментарий