НАВЧАННЯ

«Гомеопатія від ПОПОВИХ» разом з Асоціацією Гомеопатів України займається питаннями початкового навчання та удосконалення лікарів-гомеопатів.
Програма навчання побудована на позиціях класичної гомеопатії і зберігає оригінальний напрямок Київської гомеопатичної школи, створеної видатними українськими гомеопатами Дем’яном Володимировичем Поповим і Тетяною Дем’янівною Поповою. Особлива увага в учбовому процесі приділяється практичним заняттям на прийомі пацієнтів.
Набір у навчальні групи здійснюється протягом усього календарного року. Дати проведення кожного циклу узгоджуються окремо.
ПОЧАТКОВЕ (базове) НАВЧАННЯ дозволяє розпочати самостійну роботу, використовуючи гомеопатію в якості додаткового (альтернативного) методу лікування. Приймаються спеціалісти медики та ветеринари, які мають диплом вищої освіти.

Інформація та програма первинних (базових) курсів »

ПОЧАТКОВІ КУРСИ ПО ГОМЕОПАТІЇ ДЛЯ ЛІКАРІВ
Тривалість курсів 2 тижні (з відривом від виробництва)

Теоретичні засади методу, історія його виникнення, роль та місце гомеопатії в системі медичних знань. Методологія гомеопатичного прийому: особливості опитування, огляду пацієнта, урахування об’єктивних даних. Основи гомеопатичної фармації: гомеопатичні ліки, їх походження, склад, методи приготування. Особливості гомеопатичної історії хвороби, збір, облік та аналіз симптомів. Методологія пошуку гомеопатичних ліків з використанням Матерія Медика, реперторизація. Критерії успішного лікування у гомеопатії: правила переміщення симптомів, міазми. Лікарська тактика при загостренні, повторному призначенні ліків. Патогенези (показання для застосування) провідних гомеопатичних засобів (58 препаратів). Практичні заняття ведуться під час консультації пацієнтів.

КУРСИ УДОСКОНАЛЕННЯ ГОМЕОПАТІВ призначені для осіб, які пройшли початкове (базове) навчання.

Інформація та програма курсів удосконалення »

КУРСИ УДОСКОНАЛЕННЯ З ГОМЕОПАТІЇ

Курси складаються з окремих циклів навчання тривалістю 2 тижні. ПРОГРАМА НАВЧАННЯ

  • ГОМЕОПАТІЯ В ПЕДІАТРІЇ
Застосування гомеопатичних препаратів при вагітності і в пологах, профілактика патологічних станів в антенатальному періоді.
Неонатологія з позицій гомеопатії, особливості огляду, збору анамнезу, обліку симптомів. Проблема «неслухняної дитини».
Гомеопатичне лікування невідкладних станів в педіатричній практиці, у тому числі дитячих інфекцій. Прийом пацієнтів та аналіз призначень.
Патогенези препаратів: Родини жовтецевих і макових. Препарати кальцію. Ліки морського та річкового походження.
Проблема вибору потенції та частоти призначення гомеопатичних ліків, їх залежність від локалізації, характеру, тяжкості патологічного процесу та чутливості пацієнта.
Історія видання «Органона» С. Ганемана, його трактування з позицій сучасної гомеопатії.
  • ГОМЕОПАТІЯ В ДЕРМАТОЛОГІЇ
Гомеопатичне лікування найбільш поширених шкірних захворювань: псоріазу, нейродерміту, дерматитів різного походження, системних дерматозів, герпетичної і грибкової інфекції. Застосування гомеопатії при косметологічних проблемах: випаданні волосся, вій, патології нігтів, юнацьких вугрях, камедонах, бородавках і папіломах, келоїдних рубцях, шкірних гемангіомах. Прийом пацієнтів та аналіз призначень.
Гомеопатична терапія захворювань пародонту. Гомеопатичне лікування травм. Проблеми пухлинного росту і гомеотерапія.
Патогенези препаратів: Сімейство зонтичних і ранникових. Нозоди. Рідкісні метали.
Історія гомеопатичній фармакології.
Проблема лікарських загострень в гомеопатичній практиці. Їх оцінка з точки зору Ганемана, Кента і позиція Київської гомеопатичної школи. Типи загострень, їх оцінка з урахуванням руху симптомів за законами Геринга, лікарська тактика.
  • ГОМЕОПАТІЯ В КЛІНІЦІ ВНУТРІШНІХ ХВОРОБ
Гомеопатичне лікування кардіологічної патології: ішемічна хвороба серця, порушення серцевого ритму. Гомеопатичне лікування пульмонологічної патології. Гомеопатичне лікування захворювань органів травної системи: запальних процесів, виразкової хвороби, дисферментозів.
Проблеми геріатрії з позицій гомеопатії. Прийом пацієнтів та аналіз призначень.
Патогенезы препаратів: Сімейство складноцвітих і кипарисових. Препарати барію. Препарати неорганічних кислот.
Проблеми гомеопатичної симптоматології, упорядкування, обліку, трактування симптомів. Сукупність симптомів, провідні, головні, другорядні, об’єктивні та ментальні симптоми. Диференціальний лікарський діагноз. Основні завдання, труднощі та недоліки реперторизації.
  • ГОМЕОПАТІЯ В АЛЕРГОЛОГІЇ
Проблеми алергічних станів та їх зв’язок з ендокринологією. Алергічні захворювання у дітей. Атопічний дерматит, його зв’язок з перебігом вагітності, гомеопатичне лікування. Прийом пацієнтів та аналіз призначень.
Алергічні реакції негайного типу: кропив’янка, набряк Квінке. Гомеопатична профілактика і лікування вакцинальних реакцій і ускладнень. Можливості гомеопатичної десенсибілізації організму.
Сінна лихоманка, респіраторні алергози, астматичний бронхіт, бронхіальна астма.
Лікарська тактика з урахуванням миазматичних співвідношень і законів Геринга. Огляд найважливіших препаратів, аналіз клінічних випадків.
Методика наукових досліджень у гомеопатії та її відмінність від загальноприйнятих стандартів у конвенціональної медицини. Роль і значення гомеопатії в системі медичних знань в історичному аспекті та на сучасному етапі їх розвитку. Препарати сімейства розоцвітих. Препарати сімейства логаніевих. Роль дієти і способу життя для гомеопатичного лікування в історичному аспекті та в сучасній гомеотерапії.
  • ГОМЕОПАТІЯ В ЕНДОКРИНОЛОГІЇ
Гомеопатичне лікування ендокринної патології. Дитяча ендокринологія. Захворювання щитовидної залози: порушення її функції, проблема гіпертрофічних процесів. Ожиріння, гіпоталамічний синдром, діенцефальна патологія. Захворювання ендокринної функції підшлункової залози, цукровий діабет. Ендокринологічні порушення репродуктивної системи, патологічний клімакс. Прийом пацієнтів та аналіз призначень.
Патогенези препаратів: сімейство барбарисових та лілейних. Препарати калію та ртуті. Препарати класу комах.
Питання гомеопатичної фармації. Проблеми антидотности, компліментарності ліків, тривалості їх дії. Проблеми стандартизації, контролю якості ліків та їх відповідності вимогам гомеопатичної фармакопеї. Використання плацебо і ноцебо в гомеопатичної терапії. Проблема повторного призначення ліків.
Роль і значення гомеопатії в системі медичних знань в історичному аспекті та на сучасному етапі їх розвитку.
  • ГОМЕОПАТІЯ В ГІНЕКОЛОГІЇ
Гомеопатичне лікування гінекологічної патології: порушень менструального циклу, безпліддя, запальних процесів статевої системи. Гомеопатичне лікування під час вагітності та пологів. Гомеопатія в антенатальному періоді. Гомеопатичне лікування захворювань молочної залози: мастопатії, мастодінії, гінекомастії. Застосування гомеопатії в жіночій сексопатології. Гомеопатична терапія в дитячій гінекології. Прийом пацієнтів та аналіз призначень.
Поняття гомеопатичної конституції у класичній гомеопатії та його сучасні трактовки. Роль конституції та клінічної ситуації щодо гомеопатичного призначення. Поняття про «лікарський тип», «образ ліків» та «терапевтичну ідею» з точки зору Київської Гомеопатичної Школи.
Значення і можливості гомеопатії у профілактиці захворювань.
Патогенези гомеопатичних препаратів: сімейство соснових, бобових, гарбузових, жимолостевих. Клас плазунів (змії). Фосфор. Препарати кислот. Препарати, які містять кремній та миш’як.
  • ГОМЕОПАТІЯ В УРОЛОГІЇ ТА АНДРОЛОГІЇ
Гомеопатичне лікування урологічної патології: запальних процесів сечовивідних шляхів. Гомеопатичне лікування в нефрології. Застосування гомеопатії в лікуванні андрологічної патології, чоловічій сексопатології, терапії аденоми передміхурової залози. Прийом пацієнтів та аналіз призначень.
Організація гомеопатичної практики з урахуванням психології пацієнта і правових відносин з фіскальними органами та контролюючими організаціями. Шляхи легалізації свого статусу та мінімізації податків. Стратегія особистого успіху. Поняття про життєву силу та її значення в гомеопатії.
Патогенези препаратів: родина вересових, лаврових, маренових, півникових, препарати з різних ботанічних груп. Гриби. Препарати натрію і магнію, каустикум і сірка.
  • ГОМЕОПАТІЯ У ПСИХОНЕВРОЛОГІЇ
Гомеопатичне лікування неврологічної патології: інсультів, периферичних невритів, демієлінізуючих захворювань. Застосування гомеопатії при захворюваннях хребта. Гомеопатичне лікування психологічних проблем: синдрому тривоги, страху, нав’язливих станів. Методика відновлення природних властивостей особистості та подолання стресів за допомогою гомеопатії. Прийом пацієнтів та аналіз призначень.
Теорія міазмів Ганемана. Історія її виникнення, сучасні інтерпретації теорії міазмів. Роль і значення міазматичних співвідношень ліків в теорії і практиці Київської Гомеопатичної Школи.
Патогенези препаратів: сімейство миристикових, анакардієвих, кірказонових, губоцвітих, препарати з різних ботанічних груп. Препарати сурми і амонію, метали та галогени.

Існують додаткові форми навчання – СЕМІНАРИ, в тому числі з участю іноземних фахівців (www.homeopat-ua.org)
Крім цього важливу інформаційну та освітню роль відіграють Національні З’їзди гомеопатів України, які відбуваються один раз у два роки.

Для вдосконалення гомеопатичної практики необхідно наближатися до об’єднання методології лікарів, що практикують даний метод. Тому таким важливим є створення системи базової освіти, яка враховувала би досягнення Київської гомеопатичної Школи і в той же час відповідала критеріям, затвердженим комітетом з гомеопатичної освіти Всесвітньої Медичної Гомеопатичної Ліги. Це стосується європейських стандартів якості навчання: кількості навчальних годин і предметів, вимог до викладацького складу, дотримання методології навчального процесу.
В СРСР довго існувала офіційна заборона на отримання гомеопатичної освіти (типова ситуація абсурду радянського часу) поряд з частковим визнанням лікувальної практики. Треба віддати належне Вчителям (з великої літери), які передавали знання з уст в уста, видавали саморобні журнали, проводили лекції і зборів лікарів, що нагадували сходки революціонерів. Засвідчимо, що це і було своєрідною змовою проти тупого медичного консерватизму, вирощеного на ґрунті марксистсько-ленінської філософії.
Епоха заборон змінилася часом щасливої вседозволеності. Навчати гомеопатії почали буквально всі, хто ще вчора зі зневагою або неприязню (або і те і інше разом) вимовляв це слово. Спочатку ринок навчання носив стихійний характер. Потім він поступово став більш цивілізованим, сформувалися попит, пропозиція і ціни. З’явилися окремі яскраві лідери, які створили свої установи і штати викладачів. Стали помітні окремі самобутні та економічно незалежні лектори, діяльність яких може бути порівняна з гастролями артистів. Інші вважали за краще приєднатися до конвенціональних кафедр, приймаючи участь у коротких циклах навчання в контексті реабілітології або санології. В результаті найбільше виграли студенти, які отримали можливість вибрати форму, тривалість, методику навчання та рівень оплати. Такий виявляється портрет сучасного ринку гомеопатичного навчання. Але час настійно диктує необхідність подальшого розвитку.
Асоціація Гомеопатів України проводить роботу щодо визнання українських дипломів Всесвітньою Медичною Гомеопатичною Лігою. Це означає можливість легальної гомеопатичної практики в країнах Євросоюзу (згідно з діючими в цих країнах законодавчими регламентаціями).

  • QR-code

    QR-code